Встановлення за допомогою Anaconda

Програма встановлення Fedora використовує термінальний мультиплексор tmux для відображення та керування кількома вікнами, які можна використовувати на додаток до основного інтерфейсу. Кожне з цих вікон має різну мету – вони відображають кілька різних журналів, які можна використовувати для усунення будь-яких проблем під час інсталяції, а одне з вікон надає інтерактивну оболонки з привілеями root, якщо ця оболонка не була спеціально вимкнена за допомогою параметрів завантаження або команди Kickstart.

Мультиплексор терміналу працює у віртуальній консолі 1. Щоб переключитися з фактичного середовища встановлення на tmux, натисніть Ctrl+Alt+F1. Щоб повернутися до основного інтерфейсу встановлення, який працює у віртуальній консолі 6, натисніть Ctrl+Alt+F6.

Консоль, на якій запущено tmux, має 5 доступних вікон; їхній вміст описано в таблиці нижче разом із сполученнями клавіш, які використовуються для доступу до них. Зауважте, що комбінації клавіш складаються з двох частин: спочатку натисніть Ctrl+b, потім відпустіть обидві клавіші та натисніть цифрову клавішу для вікна, яке ви хочете використати.

Ви також можете використовувати Ctrl+b n і Ctrl+b p, щоб перейти до наступного або попереднього вікна tmux відповідно.

Окрім відображення діагностичної інформації у вікнах tmux, Anaconda також генерує декілька файлів журналу, які можна передати із системи встановлення. Ці файли журналу описані в файли журналу, створені під час інсталяції, а вказівки щодо їх передачі із системи встановлення доступні в Передача файлів журналу із системи встановлення.

Ви можете натиснути Shift+Print Screen у будь-який час під час графічної інсталяції, щоб захопити поточний екран. Ці знімки екрана зберігаються в /tmp/anaconda-screenshots.

Крім того, ви можете використовувати команду autostep --autoscreenshot у файлі Kickstart для автоматичного запису та збереження кожного кроку встановлення. Додаткову інформацію див. autostep (optional) - Go Through Every Screen.

The first screen displayed immediately after the graphical installer starts is the Welcome screen.

First, select your preferred language in the left hand side column, and then select your locale from the right hand side column. You can use the text input field in the bottom left corner to search for your language instead of looking for it in the full list of more than 70 languages.

The language you select on this screen will be used during the installation, and it will also be used on the installed system by default. You can change the language for the installed system later, but once you click Continue on this screen, you will not be able to go back and change the language used inside the installer itself.

One language is pre-selected by default on top of the list. If network access is configured at this point (for example, if you booted from a network server instead of local media), the pre-selected language will be determined based on automatic location detection using the GeoIP module. Alternatively, if you used the inst.lang= option on the boot command line or in your PXE server configuration, this language will be selected by default, but you will still be able to change it.

After you select your language and locale, click Continue to confirm your selection and proceed to Installation Summary.

The Installation Summary screen is the central location for setting up an installation. Most of the options which can be configured during the installation can be accessed from here.

The summary screen consists of several links to other screens, separated into categories. These links can be in several different states, which are graphically indicated:

A warning message is displayed at the bottom of the summary screen, and the Begin Installation button is greyed out, as long as at least one item has not been configured yet.

Each screen also has an explanatory text below its title, showing settings currently configured in that screen. This text may be concatenated; in that case, move your mouse cursor over it and wait until a tooltip with the full text appears.

Once you configure everything required for the installation, you can press the Begin Installation button to start installing Fedora. This will take you to Configuration and Installation Progress. Note that as the text below this button says, nothing will be written to your hard drive before you press this button. You can press Quit at any point; this will discard all changes you made in the installer so far and reboot the system.

The Date & Time screen allows you to configure time and date-related settings for your system. This screen is automatically configured based on the settings you selected in Welcome Screen and Language Selection, but you can change your date, time and location settings before you begin the installation.

First, select your Region using the drop-down menu in the top left corner of the screen. Then, select your City, or the city closest to your location in the same time zone. Selecting a specific location helps Fedora ensure that your time is always set correctly including automatic time changes for daylight savings time if applicable.

You can also select a time zone relative to Greenwich Mean Time (GMT) without setting your location to a specific region. To do so, select Etc as your region.

The switch labeled Network Time in the top right corner of the screen can be used to enable or disable network time synchronization using the Network Time Protocol (NTP). Enabling this option will keep your system time correct as long as the system can access the internet. By default, four NTP pools are configured; you can add others and disable or remove the default ones by clicking the gear wheel button next to the switch.

If you disable network time synchronization, the controls at the bottom of the screen will become active, and you will be able to set the current time and date manually.

After configuring your time and date settings, press the Done button in the top left corner to return to Installation Summary.

The Keyboard Layout screen allows you to set up one or more keyboard layouts for your system and a way to switch between them. One keyboard layout is configured automatically based on your selection in Welcome Screen and Language Selection, but you can change this layout and add additional ones before you begin the installation.

Keyboard layouts are a separate setting from system languages, and these two settings can be mixed as you see fit.

The left half of the screen contains a window listing all currently configured layouts. The order in which the layouts are displayed is important - the same order will be used when switching between layouts, and the first listed layout will be the default on your system.

The text field on the right side of the screen can be used to test the currently selected layout.

You can click a layout in the list to highlight it. At the bottom of the list, there is a set of buttons:

You can also optionally configure a keyboard switch which can be used to cycle between available layouts. To do so, click the Options button on the right side of the screen. The Layout Switching Options dialog will open, allowing you to configure one or more keys or key combinations for switching. Select one or more key combinations using the check boxes next to them, and click OK to confirm your selection.

After you finish configuring keyboard layouts and switches, click Done in the top left corner to return to Installation Summary.

The Language Support screen allows you to configure language settings for your system. The default language is determined by your selection in Welcome Screen and Language Selection and support for this language can not be removed. You can only add additional languages, which will be available on the installed system - not during the installation.

If you want to change the default language, or the language used during the installation, you must reboot your system, start the installer again, and select a different language in Welcome Screen and Language Selection.

Ліва панель містить список доступних мовних груп, таких як Англійська або Болгарська. Якщо вибрано принаймні одну мову з групи, біля групи буде відображено позначку, а запис у списку буде виділено. Це дозволяє вам легко побачити, для яких мов ви налаштували підтримку.

Щоб додати підтримку для однієї чи кількох додаткових мов, клацніть групу на лівій панелі, а потім виберіть один або кілька регіональних варіантів на правій панелі, використовуючи прапорці поруч із записами списку. Повторіть цей процес для всіх мов, підтримку яких ви хочете інсталювати.

Once you have made your selections, click Done in the top left corner to return to Installation Summary.

The Installation Source screen allows you to specify a location (local or on the network) from which packages will be downloaded and installed on your system. This screen will be configured automatically in most cases, but you can change your settings or add additional sources.

The following options are available. Note that not all of them may be displayed.

You can also specify additional repositories in the Additional repositories section to gain access to more installation environments and software add-ons. All environments and add-ons will be available for selection in Software Selection once you finish configuring the sources.

To add a repository, click the + button. To delete a repository, select one in the list and click the - button. Click the arrow icon to revert to the previous list of repositories, i.e. to replace current entries with those that were present at the time you entered the Installation Source screen. To activate or deactivate a repository, click the check box in the Enabled column at each entry in the list.

You can name your additional repository and configure it the same way as the primary repository on the network using the input fields on the right side of the section.

Once you have selected your installation source, click Done in the top left corner to return to Installation Summary.

The Software Selection screen allows you to choose a Base Environment and Add-ons. These options control which software packages will be installed on your system during the installation process.

This screen is only available if Installation Source is properly configured and only after the installer has downloaded package metadata from the source.

The availability of environments and add-ons depends on your installation source. By default, the selection depends on the installation media you used to start the installation; Fedora Server installation image will have different environments and add-ons available for selection than, for example, the Fedora Cloud image. You can change this by configuring a different installation source containing different environments.

To configure your software selection, first choose an environment on the left side of the screen. Only one environment can be chosen, even if more are available. Then, on the right side of the screen, select one or more add-ons which you want to install by marking the check boxes next to each add-on.

The list of add-ons is divided into two parts by a horizontal line. Add-ons above this line are defined as part of your chosen environment; if you select a different environment, the add-ons available here will change. The add-ons displayed below the separator are not specific to your chosen environment.

Environments and add-ons are defined using a comps.xml file in your installation source (for example, in the repodata/ directory on the full Fedora Server installation DVD). Review this file to see exactly which packages will be installed as part of a certain environment or add-on. For more information about the comps.xml file, see %packages (required) - Package Selection.

After you finish configuring your software selection, click Done in the top left corner to return to Installation Summary.

Екран Installation Destination дозволяє вам налаштувати параметри зберігання, а саме, які диски використовуватимуться як ціль для встановлення вашого Fedora. Для продовження інсталяції завжди має бути обраний принаймні один диск.

Щоб отримати інформацію про теорію та концепції розбиття диска в Linux, див.

Усі доступні локально пристрої зберігання даних (диски SATA, IDE і SCSI, флеш-накопичувачі USB тощо) буде показано у розділі «Локальні стандартні диски». Локальні диски буде виявлено під час запуску засобу встановлення. Усі пристрої зберігання даних, які було з’єднано після моменту початку встановлення, показано не буде.

Якщо вам потрібно налаштувати додаткові локальні пристрої зберігання, виберіть Я налаштую розділення та натисніть Готово, щоб перейти до Ручне розділення. Потім підключіть будь-які нові жорсткі диски, які ви хочете зробити доступними під час інсталяції, і натисніть кнопку, позначену круглою стрілкою, у наборі елементів керування під списком точок підключення в лівій частині екрана. У діалоговому вікні, що відкриється, натисніть Rescan Disks і дочекайтеся завершення процесу сканування. Потім натисніть OK, щоб повернутися до Installation Destination; усі виявлені диски, включно з новими, будуть відображені в розділі «Локальні стандартні диски».

У розділі «Спеціалізовані та мережеві диски» нижче показано розширене мережеве сховище (наприклад, диски iSCSI та FCoE), налаштоване наразі. Коли ви вперше відкриваєте цей екран, такі пристрої не відображатимуться, оскільки їх неможливо автоматично виявити; щоб шукати мережеві пристрої зберігання даних, натисніть кнопку «Додати диск» і перейдіть до Installation Destination – Specialized & Network Disks. Будь-яке мережеве сховище, яке ви налаштуєте, відображатиметься в розділі «Спеціалізовані та мережеві диски» так само, як локальні диски, показані вище.

Усі запам’ятовуючі пристрої, які використовуватимуться для встановлення Fedora, мають піктограму чорного кола з білою галочкою. Диски, не позначені цією піктограмою, не використовуватимуться під час інсталяції – вони ігноруватимуться, якщо ви виберете автоматичне розділення, і вони не будуть доступні під час ручного розділення.

Вибравши всі диски, на які потрібно встановити Fedora, виберіть один із двох варіантів у розділі «Інші параметри зберігання»:

Крім того, ви можете вибрати Зашифрувати мої дані; це зашифрує всі розділи, крім тих, які необхідні для завантаження системи (наприклад, /boot) за допомогою Linux Unified Key Setup (LUKS). Рекомендовано зашифрувати жорсткий диск. Докладну інформацію про шифрування LUKS див. у Fedora Security Guide, доступному за посиланням:https://docs.fedoraproject.org/[].

Щоб контролювати, який із вибраних пристроїв зберігання даних міститиме завантажувач, клацніть посилання «Повна інформація про диск і завантажувач» у нижньому лівому куті екрана та дотримуйтесь інструкцій у встановлення завантажувача. Зауважте, що хоча в більшості випадків достатньо залишити завантажувач у типовому розташуванні, деякі конфігурації (наприклад, системи, які вимагають ланцюжкового завантаження з іншого завантажувача) вимагатимуть вказати завантажувальний диск вручну.

Після вибору пристроїв зберігання даних, вибору між автоматичним і ручним розділенням, налаштування шифрування та розташування завантажувача, натисніть «Готово» у верхньому лівому куті екрана. Потім, залежно від ваших налаштувань, відбудеться наступне:

This part of the Installation Destination screen allows you to configure non-local storage devices, namely iSCSI and FCoE storage. This section will mostly be useful to advanced users who have a need for networked disks. For instructions on setting up local hard drives, see Installation Destination.

The screen contains a list of all currently available (discovered) network storage devices. When the screen is opened for the first time, the list will be empty in most cases because no network storage has been discovered - the installer makes no attempt at discovering this unless you configure network disks using a Kickstart file.

To add one or more storage devices to the screen so you can search them and use them in the installation, click Add iSCSI Target or Add FCoE SAN in the bottom right corner of the screen, and follow the instructions in Add iSCSI Target or Add FCoE SAN, depending on which type of network storage you want to add.

Network storage devices successfully discovered and configured by the installer will then be displayed in the main list, along with identifying information such as Name, WWID, Model and Target. To sort the list by a specific column (for example WWID), click the column’s heading.

There are three tabs on the top of the list, which display different information:

Depending on the tab you are currently in, you can filter the discovered devices by using the Filter By field. Some of the filtering options are automatically populated based on discovered devices (for example, if you select Filter By: Vendor, another drop-down menu will appear showing all vendors of all discovered devices). Other filters require your input (for example when filtering by WWID), and present you with a text input field instead of a drop-down menu.

In the list (regardless of how it is filtered), each device is presented on a separate row, with a check box to its left. Mark the check box to make the device available during the installation process; this will cause this device (node) to be shown in the Specialized & Network Disks section in Installation Destination. There, you can select the disk as an installation target and proceed with either manual or automatic partitioning.

When you have selected the storage devices to make available during installation, click Done to return to Installation Destination.

Екран «Розбиття вручну» дозволяє вам вручну створити конфігурацію сховища для вашої системи Fedora, надаючи вам більший контроль над сховищем вашої системи.

У більшості інших інсталяторів як для Linux, так і для інших операційних систем розділення диска зазвичай здійснюється за принципом «знизу вгору». У цих інсталяторах ви спочатку створюєте основні пристрої, такі як фізичні томи LVM, потім створюєте макет, наприклад LVM поверх них, потім створюєте файлові системи поверх логічних томів, і останнім кроком зазвичай є призначення точки монтування для кожен том за потреби.

Anaconda uses an opposite approach. First, you create all separate mount points you need, and everything needed to create them (creating a volume group, logical volumes inside it, and physical volumes where the volume group will reside) is performed automatically. You can then adjust the automatic settings as you require.

Коли ви вперше відкриваєте екран «Створення розділів вручну», у стовпці ліворуч відображатимуться всі раніше існуючі розділи на всіх дисках, які ви вибрали як цільові установки в Призначення встановлення. Якщо жоден із вибраних дисків не містить існуючих розділів, з’явиться повідомлення про те, що точки підключення наразі не існують.

Тут ви можете вибрати схему розділення, наприклад LVM або BTRFS, і натиснути кнопку Натисніть тут, щоб створити їх автоматично, щоб запропонувати інсталятору створити базовий макет розділення; цей макет відповідає вказівкам, описаним у Рекомендована схема розділення. Створений макет є базовим макетом, у якому розміри розділів/томів визначаються автоматично на основі загального обсягу доступного простору.

Натисніть кнопку «+», щоб додати точку монтування. У діалоговому вікні, що відкриється, виберіть точку монтування, наприклад / або /home, і потрібну ємність для точки монтування (наприклад, 10GB або 500MB). Зауважте, що вказувати точку монтування є обов’язковим, але вам не потрібно вказувати ємність на цьому етапі; це корисно під час додавання точки монтування, яку ви хочете зробити більшою, ніж дозволяє поточний доступний простір. Потім натисніть «Додати точку монтування», щоб додати його до списку за допомогою параметрів за замовчуванням, що означає, що він буде створений як логічний том, і для нього буде створено нову групу томів, якщо такої ще не існує.

Потім виберіть щойно створену точку монтування у списку ліворуч. У правій частині екрана відображатиметься набір елементів керування, які дозволять вам змінити точку монтування, пристрій, на якому він фізично розміщуватиметься, його ємність, файлову систему тощо. Коли ви змінюєте будь-які налаштування, натисніть «Оновити налаштування». праворуч внизу. Це збереже налаштовану конфігурацію; тепер ви можете створити іншу точку монтування або вибрати іншу існуючу та налаштувати її параметри.

Щоб видалити точку монтування, виберіть її у списку та натисніть кнопку «-» нижче.

Точні кроки для налаштування вашого сховища залежать від ваших конкретних потреб і конфігурації вашої системи. Процедури створення конкретних макетів описані далі в цьому розділі. Перш ніж почати, вам також слід переглянути Рекомендована схема розділення та Порада on Partitions, щоб отримати список вимог і порад щодо розділення ваших дисків для Fedora.

Під списком існуючих точок монтування є два поля, які показують вам, скільки вільного місця залишилося на ваших пристроях зберігання та скільки загального місця вони мають.

Клацніть X вибрані пристрої зберігання даних, щоб переглянути підсумок вибраних пристроїв зберігання даних; це може допомогти вам зорієнтуватися в більш складних схемах зберігання. Тут відображені пристрої, які ви вибрали в Installation Destination. Якщо ви хочете додати або видалити будь-які пристрої зберігання даних із конфігурації, поверніться до цього екрана та змініть свій вибір.

Ви можете будь-коли натиснути кнопку «Скинути все» у нижньому правому куті, щоб скинути конфігурацію сховища до стану, у якому вона була, коли ви востаннє відкривали екран «Розбиття вручну». Це означає, що якщо ви зміните конфігурацію сховища, залишите екран, а потім повернетеся, кнопка «Скинути» скине конфігурацію назад до вже зміненого стану, відкидаючи лише зміни, які ви внесли нещодавно, а не всі зміни конфігурації сховища після ви завантажили інсталятор.

Щоб скасувати всі зміни, а також виявити будь-які нові диски, які не були виявлені під час запуску інсталятора (зазвичай, коли ви підключили новий диск після запуску), натисніть кнопку, позначену круглою стрілкою, у наборі елементів керування під списком точок монтування в лівій частині екрана. У діалоговому вікні, що відкриється, натисніть Rescan Disks і дочекайтеся завершення процесу сканування. Потім натисніть OK, щоб повернутися до Installation Destination; усі виявлені диски, включно з новими, будуть відображені в розділі «Локальні стандартні диски».

Після завершення налаштування пам’яті системи натисніть «Готово» у верхньому лівому куті, щоб зберегти конфігурацію та повернутися до екрана «Підсумок встановлення». На цьому етапі інсталятор перевірить, чи дійсна ваша конфігурація сховища. У разі виявлення помилки внизу екрана з’явиться відповідне повідомлення. Клацніть повідомлення, щоб відкрити діалогове вікно з поясненням того, яку помилку було виявлено (наприклад, ви розмістили /boot у підтомі Btrfs або ви не створили завантажувальний розділ BIOS, коли його вимагає ваша система).

Якщо таке повідомлення відображається, поверніться та виправте будь-які проблеми, виявлені інсталятором; інакше ви не зможете продовжити встановлення. Ви також можете знову натиснути Готово, щоб повернутися до Підсумку встановлення, але помилка конфігурації сховища не дозволить вам розпочати фактичний процес встановлення.

Якщо повідомлення про помилку не відображається та якщо ви внесли будь-які зміни з моменту останнього відвідування цього екрана, з’явиться діалогове вікно підсумку з детальним списком внесених змін. Перегляньте список і натисніть Прийняти зміни, щоб продовжити Installation Summary, або натисніть Скасувати та повернутися до спеціального розділу, якщо ви хочете внести додаткові зміни .

Використовуйте цей екран, щоб вибрати, чи буде Kdump активована у встановленій системі та скільки пам’яті буде зарезервовано для неї, якщо її ввімкнено.

Kdump — це механізм аварійного дампа ядра, який у разі збою системи фіксує вміст системної пам’яті в момент збою. Потім цю захоплену пам’ять можна проаналізувати, щоб знайти причину збою. Якщо Kdump увімкнено, для неї має бути зарезервована невелика частина системної пам’яті (RAM). Ця зарезервована пам’ять не буде доступна для основного ядра.

Щоб увімкнути Kdump у встановленій системі, позначте Увімкнено. Потім виберіть параметри резервування пам’яті «Автоматично» або «Вручну», і якщо ви вибрали «Вручну», введіть обсяг пам’яті, який потрібно зарезервувати, у мегабайтах у полі «Пам’ять для резервування».

Обсяг пам’яті, який потрібно зарезервувати, визначається на основі архітектури вашої системи (наприклад, AMD64 і Intel 64 матимуть інші вимоги, ніж IBM Power), а також загального обсягу системної пам’яті. У більшості випадків автоматичне резервування буде задовільним. Якщо ви наполягаєте на налаштуваннях вручну, перегляньте посилання:https://access.redhat.com/documentation/en-US/Red_Hat_Enterprise_Linux/7/html/Kernel_Crash_Dump_Guide/appe-supported-kdump-configurations-and-targets.html #sect-kdump-memory-requirements[Red Hat Enterprise Linux 7 Kernel Crash Dump Guide] для вказівок. Цей документ також містить докладнішу інформацію про те, як працює Kdump, як налаштувати додаткові параметри та як проаналізувати збережений аварійний дамп.

Показник «Використовувана системна пам’ять» під полем введення резерву показує, скільки пам’яті буде доступно для вашої основної системи після того, як вибраний обсяг оперативної пам’яті буде зарезервовано.

Після налаштування параметрів Kdump натисніть Готово у верхньому лівому куті, щоб повернутися до Резюме інсталяції.

The Network & Hostname screen is used to configure network interfaces. Options selected here will be available both during the installation (if needed for tasks such as downloading packages from a remote location) and on the installed system.

Locally accessible interfaces are automatically detected by the installation program and cannot be manually added or deleted. All detected interfaces are listed on the left side of the screen. Click an interface in the list to display its current configuration (such as IP and DNS address); the details are displayed on the right side of the screen.

Below the list of interfaces are two buttons. Use the + button to add a virtual network interface (Team, Bond or VLAN) as described in Adding a Virtual Network Interface. To remove a previously created virtual interface, select it in the list and click the - button.

To change settings such as IP addresses, DNS servers, or routing configuration for an existing interface (both virtual and physical), select the interface in the left pane and click Configure in the bottom right corner of the screen. Available settings are described in Editing Network Interface Configuration.

Use the ON/OFF switch in the top right corner to enable or disable the currently selected interface.

Below the list of connections, enter a host name for this computer in the Hostname input field. The host name can be either a fully-qualified domain name (FQDN) in the format hostname.domainname, or a short host name with no domain name. Many networks have a Dynamic Host Configuration Protocol (DHCP) service that automatically supplies connected systems with a domain name; to allow the DHCP service to assign the domain name to this machine, only specify the short host name.

The Configuration screen is displayed after you finish configuring all required items in Installation Summary and press the Begin installation button. After this point, the installation process actually starts and changes are being made to your selected disks. It is not possible to go back to the Installation Summary and change any settings configured there; if you need to do so, you must wait for the installation process to finish, reboot your system, log in and change your settings on the installed system.

In the top part of the screen, two additional options are available, allowing you to configure authentication settings - the root password and an additional user account. Configuring the root password is required to finish the installation; creating a user account can be skipped. If you do so, you will be prompted to create a non-root user account after the installation finishes and your system reboots.

The bottom of the screen shows a progress bar and a message informing you of the current progress of the installation. When the installation finishes and the root password has been set, you can press the Finish configuration button to reboot your computer and log in to your newly installed Fedora system.

Екран Root Password використовується для налаштування пароля root для вашої системи. Цей пароль використовуватиметься для входу в обліковий запис адміністратора (також відомого як суперкористувач), який використовується для завдань системного адміністрування, таких як інсталяція та оновлення пакетів програмного забезпечення та зміна загальносистемної конфігурації, наприклад параметрів мережі та брандмауера, параметрів зберігання та додавання або зміна прав користувачів, груп і файлів.

Обліковий запис root завжди буде створено під час встановлення. Однак ви завжди також повинні створити звичайний обліковий запис користувача в Create User і використовувати цей обліковий запис для входу в систему. Переходьте до облікового запису адміністратора лише тоді, коли вам потрібно виконати завдання, для якого потрібен доступ адміністратора.

Вибравши надійний пароль, введіть його в поле Root Password. Символи, які ви вводите, відображатимуться у вигляді крапок для безпеки. Потім введіть той самий пароль у поле «Підтвердити», щоб переконатися, що ви ввели його правильно. Обидва введені паролі повинні бути однаковими.

Коли ви вводите пароль, він буде оцінений, і інсталятор визначить надійність пароля. Якщо інсталятор вважає ваш пароль ненадійним, унизу екрана з’явиться повідомлення з поясненням того, який аспект вибраного вами пароля вважається недостатнім. Наприклад:

Якщо з’являється повідомлення, схоже на наведене вище, настійно рекомендуємо вибрати інший, надійніший пароль.

Після налаштування пароля суперкористувача натисніть «Готово» у верхньому лівому куті, щоб повернутися до Прогрес налаштування та встановлення. Якщо ви вибрали слабкий пароль, необхідно натиснути кнопку двічі.

The Create User screen can be used to create and configure one normal (non-root) user account during the installation. Only one user account can be configured here; if you require more accounts, wait until the installation completes, reboot your system and then create other accounts using either the useradd command in a terminal, or a graphical utility for managing user accounts (for example, the Users screen in the Settings menu in GNOME).

To configure a user account, fill out the Full name (for example, John Smith) and Username (for example, jsmith). The username will used to log in from a command line; if you install a graphical environment, then your graphical login manager will use Full name.

Make sure that the Require a password to use this account check box is enabled, enter a password you want to use for this account into the Password field. The characters you write will be displayed as dots for security. Then, repeat the same password in the Confirm password field below to ensure you entered it properly. Both entered passwords must be the same.

Коли ви вводите пароль, він буде оцінений, і інсталятор визначить надійність пароля. Якщо інсталятор вважає ваш пароль ненадійним, унизу екрана з’явиться повідомлення з поясненням того, який аспект вибраного вами пароля вважається недостатнім. Наприклад:

Якщо з’являється повідомлення, схоже на наведене вище, настійно рекомендуємо вибрати інший, надійніший пароль.

The Make this user administrator check box gives the user you are creatng administrative rights (by adding this user into the wheel group), allowing this user to use the sudo command to perform tasks normally only available to root using only the user password, instead of the root password. This may be more convenient, but can also pose a security risk.

To additional settings, click the Advanced button below the password input fields. A new dialog window titled Advanced User Configuration will open. This dialog is described in the following section.